Що це таке, вільні асоціації?

Як би ж ви почали б говорити все, що вам спаде на думку, без цензури то це б і були вільні асоціації. Здається, що це дуже просто. Адже подумки це робить кожен із нас. Але коли ви починаєте говорити, то виявиться що про щось, або ж про когось можна говорити легко і багато, а про щось або когось не так просто говорити. Чому так? Тому, що є певні психічні процеси які чинять опір. Ось ці процеси й підлягають опрацюванню.

Психоаналітики довго та завзято тренуються аби мати змогу слухати різні наративи та не лякатись, не перебивати, не втрачати пильність і бути поруч з пацієнтом.

Історія виникнення вільних асоціацій

Фройд та Брейер пишуть статтю «Психічний механізм істеричних феноменів» і заявляють про гіпотезу лікування істерії, і травматичних неврозів.

«До нашого величезного здивування, ми зʼясували, що кожен з істеричних симптомів миттєво та назавжди зникав, коли вдавалось витягнути на світ спогади про випадок, який дав поштовх до початку захворювання та мав відповідні почуття, повʼязані з цим випадком.
Симптоми зникали після того, як пацієнт дуже ретельно описував те, що відбулось і давав емоціям вербальне вираження.»
(с.4)

Але, надалі Фройд зауважує, що «Спогади, без афективного навантаження майже завжди є безкорисні» (с.4) Тобто розмовляти про минуле «просто так» не дає полегшення.

Катарсис відбувається коли у мові та почуттях розгортаються забуті події минулого. Задача психоаналітика створити умови для такого пригадування. Тоді для цього використовували гіпноз та надавлювання рукою на лоб.

Перші випадки використання вільних асоціацій у психоаналізі

Перший випадок. Анна О.
Молода пацієнтка, 21 рік. Мала параліч правої руки, галюцинації, порушення зору. Навіть для теперішніх можливостей лікування такий випадок геть не простий.

Брейер працює з пацієнткою, яка час від часу впадає в стан, самогіпнозу і розповідає про обставини виникнення симптомів і потім вони зникають. Пізніше Брейер починає гіпнозувати, щоб не чекати. Анна О. називає це talking cure (лікування розмовою) а саму подію пригадування – прочисткою димоходу.

Закінчення лікування. Брейер повідомляє про повний успіх, але трохи прикрашає результати, які безумовно були значущими. Насправді, деякі прояви залишились, крім того, вона страждала від невралгії тройнічного нерву і лікувалась далі у Фройда а потім у Людовіка Бінсвангера.

Що далі з пацієнткою? Вона переїжджає у Вену, потім у Франкфурт, веде активне життя і стає відомою письменницею.

Що далі з методом лікування?

Фройд використовує метод і в роботі з Еммі фон Н. (Фанні Мозер) відмовляється від гіпнозу. Вони працюють 6 тижнів, і Фройд помічає, що пацієнтці не потрібно гіпнозу та масажу, аби вона почала пригадувати, достатньо було спонтанно говорити. Ба більше, Фанні Мозер просить «дати можливість висловитись» і дає чіткі вказівки: «зупиніться на місці! Не говоріть нічого! Не торкайтесь мене!» У цьому випадку лікування стосувалось фобій тварин, і Фройд робить висновок, що для лікування тривоги, депресії та фобій достатньо вільних асоціацій.