Люди часто бояться психотерапії, це видно по тому, як довго можуть відкладати на потім візит до психотерапевта. Буває, таке відкладання триває до декількох років і тільки після якогось крайнього випадку наважують на візит. Чому так? Невже людина, людина так боїться психотерапевта? Часом і так – маючи невдалий досвід таке можливе, але найчастіше проблема у страху. Страху відкрити у собі щось неприємне, те, що вже десь напіввідоме, але не проговорене і не домислене. Щось таке, з чим не було можливості справитись раніше. Тож чи можна тоді довірити таке «щось» іншій людині? Чи можна бути відкритим та щирим й бути при цьому захищеним та у безпеці? Це вельми непересічний досвід, який у буденному житті рідко трапляється/
Критика психоаналізу
Психоаналіз критикують багато і зокрема за “повільність”. Подеколи, таку критику варто читати та вивчати, проте ми можемо побачити у повільності – велику перевагу цього методу. Що створює цю повільність? Аж ніяк не психоаналітик. Повільність – це наслідок роботи внутрішнього спротиву психіки будь-якої людини змінам. Чи потрібно підганяти пацієнта? Думаю відповідь на це питання дуже залежить від кожного випадку, проте зазвичай підганяти у моментах, коли людина боїться зайве. Навпаки, потрібно дати більше допомоги та підтримки і вказати на дію опору. Тоді поступово пацієнт починає бачити страх без страху. Маючи при цьому можливість його винести та зрозуміти. А отже і мати більше свободи у майбутніх діях.
Така психотерапевтична робота формує стійкі стратегії подолання різних страхів та стресу у майбутньому. До речі, саме це і вказують в унікальних перевагах психоаналізу – стійкий довготривалий ефект, що не зникає після терапії, а залишається на все життя.
На що вказує страх?
Страх загинути, втратити щось це страхи анігіляції. Є й інші страхи, які пов’язані із страхом якоїсь зміни. Наприклад, людина боїться переїхати в нове місце, змінити роботу, соціальний чи фінансовий статус. Або ж ще буденніше – людина боїться критики, насмішок і позору. Такі переживання можуть займати велику долю у буденному житті. Але ці страхи вказують також на бажання, які прикриті за страхом. Скажімо страх критики можу вказувати на бажання вміти вести діалоги, витримувати усвідомлення про власну недосконалість чи бажання мати маніпулятивні здібності. Ми не можемо точно вказати що укривається за страхом, проте людина може міркувати та усвідомлювати власні бажання і неусвідомлені сценарії їх втілення.
Dark side of the …
А що з психоаналітиками? Як вони переносять страх та інші емоції? Вони так само як і всі люди мають емоції, проте намагаються їх розуміти та не давати їм контролювати поведінку. Зрештою, пацієнт також, згодом у «повільній» терапії навчається бути «повільним» у сенсі вміти стримувати власні емоції та вміти керуватись етикою стосунків.
